Аналіз фінансової звітності – Тігова Т. М. – 4. Призначення і будова оборотних відомостей
За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на:
– синтетичні,
– аналітичні.
Рахунки, що групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках – синтетичним.
Рис. 4.1. Сума кореспонденції рахунків з наведених операцій
Наприклад: такі рахунки як “Основні засоби”, “Готова продукція”, “Розрахунки з постачальниками” дають узагальнену інформацію про стан таких засобів підприємства і називаються синтетичними.
Для систематичного контролю за наявністю та рухом товарно-матеріальних цінностей, коштів, зобов’язань, за своєчасністю розрахунків з постачальниками, покупцями, для прийняття управлінських рішень крім узагальнених показників потрібна більш докладна інформація.
Наприклад: підприємство має знати не лише загальну суму дебіторської заборгованості, а мати інформацію щодо кожного дебітора, щоб контролювати стан розрахунків з ними. Рахунки, що відкривають з метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування, називаються – аналітичними, а облік, що ведеться на цих рахунках, – аналітичним. Записи в аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку роблять по мірі виконання господарських операцій.
Розглянемо це на прикладі.
Припустимо, що синтетичний рахунок “Розрахунки з постачальниками” містить такі дані (в грн) (рис. 4.1(г))
Цей синтетичний рахунок об’єднує двох конкретних постачальників:
– підприємство “А”
– підприємство “Б”.
В аналітичних рахунках цих підприємств будуть такі записи:
Як видно, аналітичні рахунки мають докладнішу інформацію, ніж синтетичні. Так, якщо дані синтетичного рахунка містять суму кредиторської заборгованості, їхнє виникнення та погашення, то аналітичний облік дає інформацію щодо конкретних постачальників і стан розрахунків з кожним із них. Розглянутий приклад показує, що між аналітичними рахунками і відповідним синтетичним рахунком є тісний взаємозв’язок, який полягає в тому, що сальдо і господарські операції, що відображуються у дебеті і кредиті синтетичного рахунка, мають бути відображені у дебеті та кредиті відповідних аналітичних рахунків.
Такий спосіб забезпечує рівність сальдо та оборотів на синтетичних та аналітичних рахунках.
4. Призначення і будова оборотних відомостей
Для перевірки отриманих на рахунках показників використовують оборотні відомості за рахунками.
В системі синтетичних рахунків складається тільки одна оборотна відомість у вартісному вимірнику. За формою вона являє таблицю:
Назва І шифр рахунку | Сальдо на початок | Оборот | Сальдо на кінець | ||
Дебет | Кредит | Дебет | Кредит | Дебет | Кредит |
Всього | Яз | Я4 | Я5 |
В підсумковому рядку повинні мати місце такі залежності:
Рівність зберігається так як ці показники переносяться з балансу на початок періоду (актив = пасив)
2. 83 = 84
Рівність зберігається виходячи з принципу подвійного запису
3. 85 =
Рівність виникає як наслідок рівності попередніх сум В Системі аналітичних рахунків складається декілька оборотних відомостей.
В аналітичних оборотних відомостях, окрім вартісного вимірника, інформація може бути представлена в натуральних або трудових вимірниках.
В підсумковому рядку цих відомостей не зберігаються розглянуті рівності. Контрольною ознакою записів є рівність показників підсумкового рядку відомостей показникам відповідного синтетичного рахунку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)