Адміністрування податків – Калінеску Т. В. – 8.3. Поняття “адміністративний арешт активів”. Порядок застосування арешту активів

Процедура застосування адміністративного арешту активів платника податків як способу забезпечення податкового обов’язку регулюється Податковим кодексом України [39, ст. 94], ст. 9 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [22] та

Порядком застосування адміністративного арешту активів платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року № 386 [79].

Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платникам податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їхньої охорони, збереження і підтримки у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладений на будь-які активи юридичної особи, а щодо фізичної особи – на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту відповідно до чинного законодавства.

Адміністративний арешт активів полягає в забороні здійснювати платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їхньої охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані. Сутність адміністративного арешту активів полягає в тому, щоб позбавити платника можливості сховати своє майно, у тому числі шляхом передачі права власності на нього іншим особам.

Арешт може бути накладений на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи – на будь-які її активи, крім предметів, що не підлягають арешту відповідно до законодавства.

Суб’єктами арешту є:

1) орган податкової служби, інші органи контролю не можуть здійснювати адміністративний арешт;

2) платник податків, якому належать активи;

3) треті особи, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи платника податків на момент арешту;

4) хранителі, яким активи платника податків можуть бути передані на зберігання після накладення на них арешту.

Рішення про застосування арешту активів платника податків приймає керівник податкового органу (його заступник) за наявності таких підстав [39, ст. 94 п. 2]:

А) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені в п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [22];

Б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

В) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

Г) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

Д) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, систем і засобів штрихового кодування;

Є) немає свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;

Ж) особа не зареєстрована як платник податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до закону, або якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, переводить активи за межі України, приховує їх або передає іншим особам.

Крім підстав для виникнення, відмінність адміністративного арешту активів від податкової застави полягає у такому:

1) при податковій заставі платник може користуватися своїми основними фондами без узгодження з податковим органом, а при арешті – тільки за згодою податкового органу;

2) при податковій заставі платник може відчужувати товари й готову продукцію за гроші за цінами, не нижчими від звичайних, а при арешті – не може;

З) при податковій заставі виникає пріоритет податкового органу на задоволення його вимог за рахунок вартості цього майна, а при арешті – не виникає.

Таким чином, податкова застава меншою мірою обмежує свободу платника й забезпечує права держави на можливе майбутнє стягнення майна платника податків.

Арешт активів платника податків може здійснюватися у двох формах [39, ст. 94 п. 5]:

1) повним арештом визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування активами платника податків. При вилученні активів ризик, пов’язаний з їхнім зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про таку заборону;

2) умовний арешт означає обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Умовою надання такого дозволу керівником податкового органу є висновок податкового керуючого стосовно того, що здійснення окремої операції платника податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Характеристики видів адміністративного арешту активів представлена у табл. 8.1.

Таблиця 8.1. ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ АКТИВІВ

Особливості застосування

Різновиди адміністративного арешту активів

Арешт окремих тимчасово затриманих активів

Умовний арешт

Повний арешт

3 тимчасовим

Вилученням

Без тимчасового вилучення

Призупинення активних операцій із рахунків платника

Не передбачено

Призупиняються активні операції з рахунків платника, за винятком операцій з: погашення податкових зобов’язань та податкового боргу або задоволеним претензіям у порядку доарбітражного урегулювання суперечок, що вступили в силу до моменту виникнення права податкової застави

Тимчасова заборона третьою особою на відчуження активів платника

Не застосовується

Рішення про застосування адміністративного арешту висилається третій особі

Сфера застосування

1. Товари, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням митного законодавства та законодавства з питань обкладення акцизним збором.

2. Товари та валютні цінності, які продаються з порушенням встановленого законодавством порядку

Для юридичних осіб – будь-які активи; для фізичних осіб – будь-які активи, крім тих, які не підлягають арешту по законодавству

Обмеження прав власності на активи

Власнику (якщо він виявлений) заборонено здійснювати будь-які дії з арештованими активами, крім дій по їх охороні, зберіганню та підтримці в належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим керуючим

Обов’язкове попереднє отримання дозволу керівника відповідного податкового органу (податкового управляючого) на здійснення будь-якої господарської операції з такими активами

Виняткова заборона платнику на реалізацію прав розпорядження або використання його активів окрім дій по їх охороні, зберіганню та підтримці в належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим управляючим або спеціально назначеним робітником податкового органу

Ризики загибелі або псування активів

Законодавчо не урегульовано, однак, оскільки такі активи вилучаються, ризики повинні бути покладені на орган податкової служби, що приймає рішення про арешт

Платник

Платник

Орган, що приймає рішення про вилучення активів

Терміни застосування

Тимчасова затримка – на строк до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу; арешт – до 96 годин з часу підпису відповідного рішення. В разі якщо власник не встановлений, активи знаходяться під режимом адміністративного арешту протягом строку визнання їх безхазяйними або протягом граничного строку, визнаного законодавством для швидкопсувних активів

До 96 годин з часу підпису відповідного рішення.

Рішення про застосування арешту активів платника податків надсилається [22, ст. 9 п. 3; 39, ст. 94 п. 6]:

А) банкам, що обслуговують платника податків, з вимогою тимчасового припинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк – з вимогою припинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:

– погашення податкових зобов’язань та податкового боргу;

– сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду;

Б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

В) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (або заступником).

Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено [39, ст. 94 п 7].

У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов’язків таких осіб, що виникають у зв’язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України [95], що представлена у дод. К.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов’язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов’язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.

При накладенні арешту на товари, що виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається – платнику податків та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження [39, ст. 94 п. 8].

У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) без вручення його платнику податків та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обгрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом [39, ст. 94 п. 10].

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, – протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку [39, ст. 94 п 11]. У всіх випадках, коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок [39, ст. 94 п 12].

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених органам державної податкової служби, згідно із законом [39, ст. 94 п 13]. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Виконавець рішення про арешт здійснює наступні дії [39, ст. 94 п. 14]:

– надсилає рішення про арешт майна;

– організовує опис майна платника податків.

Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих. Понятими не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів.

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз’яснюються їх права та обов’язки.

Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов’язані пред’явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за умови присутності оцінювача, вартості, визначеної таким оцінювачем. Усе майно, що підлягає опису, пред’являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим, а за відсутності посадових осіб або їх представників – понятим, для огляду [39, ст. 94 п. 16].

Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони [39, ст. 94 п. 17].

Виконання вище перерахованих заходів у період з 20-ї години до 9-ї години наступного дня не допускається [39, ст. 94 п. 18].

Адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки, через те що такий працівник контролюючого органу не має підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов’язаних з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, систем і засобів штрихового кодування.

Адміністративний арешт, як і податкова застава, є тимчасовим заходом. Адміністративний арешт активів платника податків припиняється за таких підстав [39, ст. 94 п. 19]:

А) скасування рішення керівника податкового органу (його заступника) про такий арешт;

Б) погашення податкового боргу платника податків;

В) ліквідація платника податків, у тому числі внаслідок про ведення процедури банкрутства;

Г) надання податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об’єктів права власності цієї третьої особи;

Д) відсутністю протягом строку (96 годин) рішення суду про визнання арешту обгрунтованим;

Е) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

Ж) прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

З) пред’явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

І) фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби. У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обгрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня [39, ст. 94 п. 20].

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється [39, ст. 94 п 21].



Адміністрування податків – Калінеску Т. В. – 8.3. Поняття “адміністративний арешт активів”. Порядок застосування арешту активів