Адміністрування податків – Калінеску Т. В. – 10.3. Кримінальна відповідальність платника податків за податкове правопорушення
Одним із найважливіших принципів установлення міри відповідальності за здійснення податкових правопорушень є принцип відповідальності, який становить цю міру в залежності від розміру вчиненої шкоди. На практиці цей принцип реалізується встановленням кримінальної відповідальності при навмисному здійсненні податкових правопорушень, через що бюджет зазнав збитків у значних розмірах. Кримінальну відповідальність слід розглядати як виший ступінь відповідальності платників податків. Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить встановлений склад злочину [37]. При цьому особа вважається невинуватою у скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.
Об’єктивна сторона основного складу злочину характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:
Діями у вигляді ухилення від сплати обов’язкових платежів. Воно може виражатися у діянні, спрямованому на повну або часткову несплату податків (зборів). Ухилення можуть проявлятися у різних формах: неподанні податкових декларацій і розрахунків; приховуванні об’єктів оподаткування або їх заниженні тощо. Вони залежать від видів несплачених податків та категорій платників;
Наслідками у вигляді збитку державі у значних розмірах, під яким розуміються суми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 17000 грн і більше;
Причинним зв’язком між діями і наслідками.
При притягненні платника до кримінальної відповідальності потрібно довести, що правопорушення було зроблене навмисно. Згідно з чинним законодавством [37] намір поділяється на прямий і непрямий. Намір визнається прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його наслідки і бажала їх настання. Непрямим є намір, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Кримінальним законодавством [37] передбачено такі види покарань, які можуть застосовуватися до платників, визнаних винними у вчиненні злочину, пов’язаного з ухиленням від сплати податків.
O штраф;
O позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
O виправні роботи;
O конфіскація майна;
O арешт;
O обмеження волі;
O позбавлення волі на певний строк.
Кримінальна відповідальність виникає у разі підроблення податкових документів як з боку платника податків, так і з боку працівників податкових органів. Необхідно з’ясувати, що ж розуміється під службовим підробленням в Кримінальному кодексі України [37, ст. 366].
Службове підроблення – внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.
Об’єктом злочину “службове підроблення документа” є визначений законом порядок діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також засвідчення фактів, які мають юридичне значення.
Під документами, про які йдеться в ст. 366 Кримінального кодексу України, маються на увазі:
1) передбачена законодавством матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, яка має юридичне значення, зафіксована на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носії;
2) офіційні документи, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності, які засвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне значення, складені належним чином за формою і з необхідними реквізитами (штамп, печатка, номер, дата, підписи тощо).
Суб’єктом злочину “службове підроблення документа”” може бути тільки службова особа.
Згідно зі ст. 366 Кримінального кодексу України [37] службове підроблення виражається в наступних формах (табл. 10.3).
Таблиця 10.3. ФОРМИ СЛУЖБОВОГО ПІДРОБЛЕННЯ
Форми службового підроблення Внесення в офіційні документи неправдивих відомостей | Характеристика Розуміється внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково |
Підроблення документів | Розуміється часткова або повна заміна змісту дійсного документа. Підроблення документів може полягати в таких діях: дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів тощо |
Складання неправдивих документів | Розуміється внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково |
Видача неправдивих документів | Розуміється надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності, і які були складені цією ж або іншою службовою особою |
Варто зазначити, що кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає лише якщо воно було вчинене з прямим наміром (тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їхні суспільно небезпечні наслідки і бажала їхнього настання).
Кримінальна відповідальність за ст. 366 Кримінального кодексу України [37] не настає, якщо вищезазначені дії були вчинені з непрямим наміром або через необережність. Тобто у випадку, коли відомості були занесені головним бухгалтером у звітність помилково або внаслідок неправильного тлумачення норм законодавства, що сталося через наявність різних поглядів на застосування законодавства органами державної влади, аудиторами – для притягнення головного бухгалтера до кримінальної відповідальності за даним злочином не має підстав.
Кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає незалежно від того, чи призвели дані дії до нанесення шкоди державі, підприємствам, громадянам, чи ні. Як приклад можна навести такий факт: подання головним бухгалтером фінансової звітності до податкового органу з неправдивими відомостями тягне за собою кримінальну відповідальність незалежно від того, чи призвели дані дії до несплати певної суми податків, чи ні. Статтею 366 Кримінального кодексу України передбачено підвищену відповідальність за вчинення службового підроблення документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Під тяжкими наслідками є матеріальні збитки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 4250 гривень і більше.
За вчинення службового підроблення документів передбачена кримінальна відповідальність у вигляді накладення штрафу на винну особу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У тому випадку, якщо службове підроблення документів спричинило тяжкі наслідки, то, звичайно, настає кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення винної особи волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Прикладами притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 366 Кримінального кодексу України можуть бути такі.
Такий злочин, як службове підроблення документів, може бути вчинений лише з прямим наміром, що в свою чергу означає, що головний бухгалтер мав усвідомлювати той факт, що він вносить недостовірні дані і що він порушує законодавство про порядок складання звітності. Якщо слідчим було з’ясовано, що недостовірні дані до звітності було внесено внаслідок арифметичної помилки, то порушена кримінальна справа підлягає закриттю, оскільки дії по поданню недостовірної звітності було вчинено через необережність. В той же час стосовно бухгалтера може бути порушено кримінальну справу за ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України.
У випадку, якщо звітність було підписано неуповноваженою особою підприємства, то подану звітність можна розглядати як таку, що не є звітністю, тобто не є офіційним документом. Оскільки обов’язковою умовою службового підроблення документів є підроблення саме офіційних документів, то в даному випадку можна заявити податківцям, що не було факту підроблення офіційних документів. В той же час можлива відповідальність осіб, відповідальних за подання звітності – керівника, головного бухгалтера – за неподання звітності.
Згідно зі ст. 111 Кримінально-процесуального кодексу України досудове слідство у справах про злочини, передбачені ст. 366 Кримінального кодексу України, проводиться слідчими прокуратури. Слідчі податкової міліції можуть проводити досудове слідство за даними справами лише за умови, якщо під час розслідування справ про інші злочини (вичерпний перелік яких представлено у ст. 111 Кримінально-процесуального кодексу України) було встановлено злочин – службове підроблення документів. Тобто слідчий податкової міліції має право порушити кримінальну справу за ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом надання акціонерам підприємства недостовірної звітності лише в тому випадку, якщо даний злочин було встановлено під час розслідування інших злочинів. В іншому випадку розслідування факту надання акціонерам недостовірної звітності будуть здійснювати слідчі прокуратури на підставі інформації, наданої податковими органами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)