Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 6.5. Наслідки відмови від одержання повістки

Відповідно до ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Ці приписи статті потребують розширювального тлумачення, а саме, потребуються докази відмови адресата від отримання повістки, оскільки інше буде суперечити положенням ст. 35 та ст. 120 цього Кодексу. Крім того, особа, щодо якої не доведено про отримання повістки, може оскаржити таке судове рішення, яке суперечить праву на її особисту участь у розгляді адміністративної справи. Отже, з метою захисту інтересів іншої особи (сторони), потрібний достовірний доказ – тобто свідки такої відмови. Проте важливо, що коментована стаття встановлює наслідки поведінки адресата у вигляді відмови від одержання повістки. Такі дії з його боку створюють перешкоди для подальшого розгляду адміністративної справи, оскільки позбавляють суд доказів належного повідомлення сторони чи іншої особи, що бере участь у справі, про час і місце судового і слухання справи. З метою подолання цієї невизначеності законодавець використовує так звану “правову фікцію” тобто прийом юридичної техніки, що визнає неіснуючий факт таким, що відбувся, а саме визнає, що особа, яка відмовилася від одержання повістки є такою, що їй повістка передана і вона повідомлена про дату, час і місце судового засідання..

Про відмову в отриманні повістки особа, що її доставляє, робить відповідну помітку на повістці, ставить на ній свій підпис і повертає до адміністративного суду. В адміністративному судочинстві цю процедуру дещо спрощено порівняно з попереднім Цивільно-процесуальним кодексом (1963 р.), яка може створити певні колізії на практиці.

6.6. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо цим Кодексом передбачено скорочені строки розгляду адміністративної справи, допускається судовий виклик або судове Повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, Спеціалістів, перекладачів телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через друкований засіб масової інформації. Це означає, що з врахуванням сучасного рівня техніки, законодавець дозволяє використовувати факсимільне повідомлення, електронну пошту, телефон, друкований засіб масової інформації. Перелік способів викликів і повідомлень є вичерпним, їхні застосування дозволяється у справах, для яких встановлені скорочені строки їх розгляду. З огляду на вимоги відповідних положень статей 172-176 КАС України щодо належного Повідомлення осіб, застосування судом виняткових засобів судових викликів і повідомлень не звільняє його від необхідності долучити до справи докази відправлення (отримання зацікавленою особою) судового виклику (повідомлення).

Такими доказами можуть бути відповідний номер друкованого засобу масової інформації, письмове підтвердження адміністрації поштового серверу в мережі Інтернет про отримання і прочитання адресатом електронного поштового повідомлення, роздрукований результат сесії апарату факсимільного зв’язку та інші. Але достатні докази належного повідомлення осіб можуть бути отримані судом лише при виклику (повідомленні) осіб через друкований засіб масової інформації, оскільки решта виняткових засобів повідомлення не дозволяють в повному обсязі зафіксувати чи перевірити зміст направленого судового повідомлення чи судового виклику, вимоги до якого містяться у ч. 2 статті, що коментується, факт його вручення тощо (щодо тактичних міркувань застосування телефону, факсимільного повідомлення і електронної пошти під час повідомлення і виклику осіб до судового засідання). Водночас учасники адміністративного судочинства мають визнаватися такими, що належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо в матеріалах справи містяться відомості про відправлення їм судового виклику (повідомлення), відсутні відомості про його отримання, але особи, які сповіщаються, присутні у залі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик чи повідомлення, здійснені засобами, передбаченими цією статтею, повинні містити відомості, зазначені у ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, у повістці про виклик зазначаються:

1) найменування та адреса адміністративного суду;

2) ім’я фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається;

3) дата, час і місце судового засідання;

4) назва і номер адміністративної справи;

5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо);

6) у разі потреби – пропозиція особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази;

7) обов’язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості з’явитися до суду;

8) роз’яснення наслідків неприбуття до суду;

9) обов’язок особи, яка одержали повістку у зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

У повістці-повідомленні зазначаються:

1) найменування та адреса адміністративного суду;

2) ім’я особи або найменування органу, підприємства, установи, організації, яким адресується повістка;

3) дата, час і місце судового засідання або проведення окремої процесуальної дії;

4) назва і номер адміністративної справи;

5) в яком у процесуальному статусі має право взяти участь ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративному процесі;

6) обов’язок особи, яка одержала повістку у зв’язку з відсутністю адресата, негайно Повідомити про неї адресата. Крім того, такий виклик або повідомлення має бути направлено в строк, достатній для прибуття особи до суду.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 6.5. Наслідки відмови від одержання повістки