Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 5. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі

Розгляд та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі інших осіб (сторони, треті особи, їх представники, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач), вчинення ними окремих процесуальних дій, неминуче обумовлює певні фінансові витрати, які у КАС України отримали назву судових витрат.

По-перше, судові витрати – урегульована чинним законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, пов’язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.

По-друге, судові витрати – це фінансові правовідносини, які виникають між сторонами, іншими учасниками та адміністративним судом щодо здійснення останнім адміністративного судочинства.

Адміністративне право   Кісіль З. Р.   5. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі

“Судові витрати” – поняття неоднорідне і до Його змісту входять:

1) судовий збір;

2) витрати, пов’язані із розглядом справи, (ч. і ст. 87 КАСУ) Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом, (ч. 2 ст. 87 КАСУ). Так, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито (судовий збір) в адміністративному процесі справляється із:

1) позовних заяв;

2) апеляційних скарг на рішення судів;

3) касаційних скарг на рішення, що набрали законної сили;

4) за видачу судами копій документів (ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”)

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

До витрат, пов’язаних Із розглядом справи, належать: (ч. 2 ст. 87 КАСУ)

1. витрати на правову допомогу;

2. витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3. витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4. витрата, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Кожний вид витрат які так чи інакше пов’язані із розглядом справи, має свої особливості.

Так, витрати на правову допомогу (ч. 1 ст. 89 КАСУ) представляють собою витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором; їх несуть сторони крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України (ч. 2 ст. 89 КАСУ). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу урегульований постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27 квітня 2006 року. (ч. З ст. 89 КАСУ)

Витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду, означають витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також винайманням житла несуть сторони, (ч. 1 ст. 91 КАСУ)

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, та ЇЇ представнику сплачує інша сторона

А) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також

Б) компенсацію за втрачений заробіток чи

В) відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати, (ч. 2 ст. 91 КАСУ)

Витрати, Пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, та за винаймання житла – стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам – не можуть перевищувати встановлених законодавством норм відшкодування витрат на відрядження, (ч. З ст. 91 КАСУ)

Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, сплачує сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Так само, як і сторонам, їх представникам та свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам оплачують проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23 квітня 1999 року. (ч. 1 ст. 92 КАСУ)

Крім того, експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу. Питання оплати праці експертів, спеціалістів і перекладачів у адміністративному процесі урегульовані постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів” від 01.07.1996 р. (ч. 2 ст. 92 КАСУ)

У разі несплати за виконання судової експертизи у строк, встановлений судом, суд може скасувати ухвалу про призначення судової експертизи, (ч. З ст. 92 КАСУ)

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, (ч. З ст. 92 КАСУ)

Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, відшкодовує сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати за них сплачують обидві сторони рівномірно. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи (постанова Кабінету Міністрів України ” Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року), (ч. 1,2 ст. 93 КАСУ)

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: (ч. 1 ст. 88 КАСУ) зменшити розмір належних до оплати судових витрат

O чи звільнити від їх оплати повністю або частково,

O чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, (ч. 2 ст. 88 КАСУ)

Якщо ж судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, то сплачена частина збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила (ч. 2 ст. 89 КАСУ).

За клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, ухвалою суду він може бути повністю повернутий за таких обставин:

O у разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги;

O у разі відмови у відкритті провадження у справі;

O у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням), (ч. З ст. 89 КАСУ)

Важливим питанням при постановленні адміністративним судом остаточного рішення по справі е розподіл судових витрат між сторонами.

Такий розподіл здійснюється із урахуванням: (ст. 94,95 КАСУ)

А) ряду законодавчо закріплених фактичних обставин адміністративної справи;

Б) повноти задоволення вимог і заперечень сторін;

В) особливостей змісту прийнятого адміністративним судом рішення.

Крім того, особливості розподілу судових витрат між сторонами в адміністративному процесі залежить від стадії, під час якої відбувається такий розподіл.

Так, розподіл судових витрат може відбуватись:

1) після розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору по суті та постановлення відповідного рішення;

2) під час розгляду та вирішення публічно-правового спору до постановлення відповідного рішення.

По-перше, критерієм присудження судових витрат на рахунок певної сторони є те, на чию користь ухвалено судове рішення по конкретній адміністративній справі. Із урахуванням того, хто саме із сторін вигравав публічно-правовий спір у суді, то, відповідно, судові витрати відносяться на рахунок сторони, яка такий спір програла. Так, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

По-друге, судові витрати виплачуються конкретною стороною по-різному, залежно від того, хто саме є цією стороною в адміністративній справі – фізична, юридична особа чи суб’єкт владних повноважень.

Тобто, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони не всі судові витрати, а лише документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2 ст. 94 КАС України). У разі, коли стороною виступає фізична чи юридична особа, яка, за рішенням суду, має сплатити судовий збір, то вона сплачує не всі наявні по справі судові витрати, а лише ті, які необхідно компенсувати у зв’язку із роботою залучених у справу сторонніх осіб – свідків чи експертів. Крім того, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

По-третє, законом передбачено порядок виплати сторонами судових витрат за умови, що адміністративний позов задоволено судом частково. У даному випадку судові витрати присуджуються позивачеві та відповідачеві пропорційно до задоволених і відмовлених у задоволенні вимог, відповідно.

По-четверте, якщо має місце відмова у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, то судові витрати, яких зазнав відповідач, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підставами для розподілу витрат під час розгляду та вирішення публічно-правового спору є: (ст. 95 КАСУ)

1) відмова позивача від адміністративного позову; (ст. 95 КАСУ)

2) примирення сторін, (ст. 96 КАСУ)

Так, у разі відмови позивача від адміністративного позову, понесені ним витрати відповідач не відшкодовує, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати з відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі погашає половину судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується постановою або ухвалою суду. Якщо ж такий розподіл стосується інтересів осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, вони можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 5. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі