Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 4. Інститут адміністративного оскарження. Адміністративна скарга

Відповідно до вимог зазначених документів, інститут адміністративного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди посідали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцінний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, певною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлюють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громадської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдосконалення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга є одним із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви.

Найпоширенішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є:

А) прагненням відновити справедливість і порушені права;

Б) вказати на факти порушення законності;

В) бажання повідомити про те, що готується або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохоронців немає;

Г) прагнення задовольнити визначні, актуальні для громадян інтереси і потреби.

Законодавець встановлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з’являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не тотожні. Сутність суб’єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здійснювати відповідні дії. Між тим, можна володіти правом, яке ніякого інтересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на придбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони громадського порядку. Водночас, можна мати інтерес до благ, які не передбачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересований в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, дотримання іноземцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. Порушення такого інтересу може бути оскаржено.

Виходячи з цього, під адміністративним оскарженням у сфері діяльності органів внутрішніх справ слід розуміти звернення, у яких містяться:

А) вимога щодо поновлення прав, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ;

Б) вимога про захист законних інтересів, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ.

Скарги, які надходять до органів внутрішніх справ, класифікуються за такими критеріями:

По-перше, залежно від кількісного складу суб’єктів оскарження; по-друге, залежно від форми оскарження; по-третє, залежно від змісту оскарження; по-четверте, за первинністю.

Залежно від кількісного складу суб’єктів скарги поділяються на:

А) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми скарги поділяються на: а) письмові та

6) усні.

При цьому нормативні документи конкретизують сутність письмового і усного оскарження. Письмовою є скарга, надіслана поштою або передана до органу внутрішніх справ. Таке передавання може бути здійснене громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усною є скарга, викладена громадянином на особистому прийомі у відповідному органі внутрішніх справ і записана посадовою особою.

Залежно від змісту звернення скарги поділяються на:

А) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних прав (незаконне затримання особи працівниками ППС);

Б) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних інтересів (пошкодження особистого майна адресанта оскарження при виконанні службових обов’язків працівником ОВС, якщо дії останнього не охоплювались правовою категорією “крайня необхідність”);

В) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які були створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод (наприклад провадження щодо ретроспективного факту порушення законної можливості реалізовувати приналежні особі правомочності власника конкретного майна, за умови, що працівники компетентних органів завідомо допустили таке порушення. Фінальною стадією такої конфліктної ситуації буде негаторний позов та суміжні юрисдикційні процеси);

Г) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які на громадянина незаконно покладеш будь-які обов’язки;

Д) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які громадянина незаконно притягнуто до відповідальності.

За первинністю скарги поділяються на первинні і повторні. Первинною є скарга, у якій вперше викладаються повідомлення щодо порушення прав і інтересів відповідних суб’єктів. Повторними вважаються скарги, в яких:

А) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ;

Б) скарга на несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду;

В) скарга щодо недоліків, допущених при вирішенні попереднього звернення.

Керівник органу внутрішніх справ зобов’язаний ретельно розібратися у причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням встановленого порядку розгляду, він повинен застосувати до винних посадових осіб відповідні заходи реагування, що реалізуються керівником, відповідно до закону, в такій ситуації.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за скаргами громадян проходить певні стадії провадження:

А) подання громадянином скарги та прийняття її до розгляду органом (службовою особою), що виконує провадження;

Б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

В) ухвалення рішення;

Г) перегляд рішення у зв’язку з його оскарженням або опротестуванням;

Д) виконання рішення.

Слід зауважити, що законодавець приділяє особливої уваги організаційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Щоб забезпечити громадянам можливості безперешкодно звертатися зі скаргами встановлюється особлива форма їх прийому – особистий прийом громадян.

Особистий прийом громадян проводиться:

А) в усіх органах внутрішніх справ, вищих закладах освіти, на підприємствах, в установах і організаціях системи МВС України;

Б) за місцем роботи та проживання населення.

За місцем роботи та проживання населення він проводиться у приміщеннях, які надають керівники відповідних установ і організується у зручний для громадян час. Дні та години прийому встановлюються з урахуванням місцевих умов та можливостей (при вирішенні питання про час прийому враховуються розпорядок роботи органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, об’єднань громадян, підприємств і т. ін.). Графіки прийому громадян за місцем їх проживання і роботи погоджуються відповідно з місцевими державними адміністраціями, адміністрацією підприємств, установ, організацій і доводяться до відома громадян.

Скарги від громадян з одного і того самого питання, надіслані органами вищого рівня за належністю для їх вирішення до органів внутрішніх справ, повторними не вважаються.

В органах внутрішніх справ прийом проводиться у всі робочі дні тижня. Не менше двох разів на тиждень прийом громадян проводиться у вечірні години. У чергових частинах органів внутрішніх справ громадян приймають цілодобово. Дільничні інспектори міліції приймають громадян у службових приміщеннях на дільницях, які обслуговують.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушене в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то воно розглядається у тому самому порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Не менш ніж два рази на місяць особистий прийом громадян проводять особи керівного складу МВС України, ГУМВС, УМВС у Криму, областях, у містах Києві та Севастополі, УМВСТ, міськрайонних органів внутрішніх справ, науково-дослідних і вищих закладів освіти, організацій і підприємств системи МВС.

Керівники структурних підрозділів цих органів, їхні заступники, керівники інших органів внутрішніх справ повинні приймати громадян не менше одного, а дільничні інспектори міліції – не менше двох разів на тиждень.

Особистий прийом громадян у приймальні МВС України здійснюється щодня, крім вихідних та святкових днів, з 9 до 19 години. У суботу, неділю, свята та в робочі дні після 19-ї години прийом громадян проводиться відповідальними черговими міністерства та працівниками чергової частини МВС України.

Для прийому громадян в органах внутрішніх справ передбачені спеціальні кімнати (приймальні), обладнані належним інвентарем і забезпечені посібниками, потрібними для вирішення питань, з якими громадяни частіше звертаються до органів внутрішніх справ.

Важливе значення для забезпечення гласності та прозорості роботи зі скаргами має правило, відповідно до якого, на прийомі громадян, за їх згодою, можуть брати участь на громадських засадах юристи, педагоги, журналісти та представники місцевого самоврядування. Водночас, особам, яких прийом не стосується, забороняється перебувати в приміщенні, де він проводиться.

Особа, яка приймає громадян, щоб кваліфіковано розв’язати поставлене відвідувачем питання, може залучити до їх розгляду працівників відповідних підрозділів органу внутрішніх справ або отримати у них потрібну консультацію.

Особливий порядок прийому встановлений для іноземних громадян та осіб без громадянства. Він проводиться окремо від громадян України і не менш ніж двома працівниками органів внутрішніх справ, а за потреби – за участю перекладача.

Прийом громадян проводиться від імені органу внутрішніх справ. Він починається з пропозиції відвідувачеві назвати своє прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання, роботи. Особа відвідувача може бути підтверджена документом, що його засвідчує. Водночас, відсутність документа не є підставою для відмови у прийомі. Після цього йому пропонується викласти суть питання, з яким він звертається. Якщо громадянин з якихось причин не може самостійно її викласти, йому слід надати допомогу.

Якщо з цього питання громадянин вже звертався до цього самого органу внутрішніх справ, то до початку бесіди вивчаються наявні матеріали.

Важливою гарантією забезпечення прав громадян на адміністративне оскарження є нормативна регламентація порядку подання скарг на рішення, що оскаржувались. Відповідно до ст. 17 Закону України “Про звернення громадян”, скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу чи посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця від часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є виняток. Він стосується порушень терміну з поважної причини. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом або посадовою особою, що розглядає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини поважною чи неповажною. Закон України “Про звернення громадян”, Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України не містять вказівок з цього приводу. Таким чином, рішення стосовно статусу причини пропуску терміну приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.

У розгляді адміністративних скарг в органах внутрішніх справ беруть участь 4 види суб’єктів.

До першого виду (суб’єкти, що звертаються) належать особи, скарги яких розглядаються і стосовно яких приймаються рішення. Це дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території держави на законних підставах (якщо інше не передбачено міжнародними договорами), звернення яких не підпадають під дію ст. 8 “Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню” Закону України “Про звернення громадян”. Відповідно до цієї статті, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачені ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Загальними особливостями статусу суб’єктів, що звертаються, є:

По-перше, обов’язок виконати низку вимог (як формальних, так і фактичних). Так, у скарзі мають бути зазначені: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладена суть порушеного питання. Вона повинна адресуватися органу внутрішніх справ або посадовій особі органу внутрішніх справ; по-друге, обов’язок нести відповідальність за протиправний характер змісту скарги. Так, подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством; по-третє, виокремлення у їх масиві чотирьох груп:

А) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Скарги цієї групи громадян розглядаються першими керівниками органів внутрішніх справ особисто;

Б) громадян, які мають встановлені законодавством пільги. їх скарги розглядаються у першочерговому порядку;

В) військовослужбовці і члени їх сімей. Скарги військовослужбовців, а також членів їхніх сімей вирішуються в МВС у термін до 15 днів від дня їх надходження, а в інших органах внутрішніх справ – невідкладно, але не пізніше ніж через 7 днів;

Г) народні депутати України, депутати сільських, селищних, міських рад. Скарги народних депутатів України, а також депутатів сільських, селищних, міських рад вирішуються протягом 10 днів (не більше), а такі, що не потребують додаткової перевірки, – невідкладно, їх розгляд береться під особливий контроль. Про наслідки вирішення скарги керівник органу внутрішніх справ повідомляє депутата.

До другого виду (суб’єкти, що розглядають звернення) належать суб’єкти, що розглядають звернення і приймають рішення. Ними є компетентні особи органів внутрішніх справ. Загальною особливістю статусу цих суб’єктів є те, що вони не можуть відмовити у прийнятті та розгляді скарги. Закон України “Про звернення громадян” (ст. 7) встановлює, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Посадові особи органів внутрішніх справ при розгляді скарг громадян зобов’язані уважно вивчати їх суть, за потреби – вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених обставин, вживати інших заходів для об’єктивного вирішення поставлених автором питань, з’ясування й усунення причин та умов, які спонукають авторів скаржитись.

Щодо кожної скарги посадова особа не пізніше ніж у п’ятиденний термін має прийняти одне з таких рішень:

А) прийняти скаргу до свого провадження. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення;

Б) передати на вирішення в підпорядкований чи інший орган внутрішніх справ;

В) надіслати за належністю до іншого відомства, якщо питання, порушені у скарзі, не належать до компетенції органів внутрішніх справ. Якщо питання, порушені в одержаній органом внутрішніх справ скарзі, не входять до його повноважень, вони не пізніше ніж у п’ятиденний термін пересилаються цим органом за належністю. Якщо у скарзі поряд з питаннями щодо компетенції органів внутрішніх справ порушуються питання, які підлягають розв’язанню в інших органах управління, то не пізніше ніж у п’ятиденний термін до цього відомства надсилається копія скарги або витяг з неї Про прийняття таких рішень сповіщається заявник;

Г) реадресувати скаргу до адресанта задля доопрацювання у разі виявлення недоліків чи недостачі документальної бази з метою забезпечення повного та всебічного розгляду в перспективі. До третього виду (допоміжні суб’єкти) належать особи, які сприяють прийняттю обгрунтованих рішень. Чинне законодавство не містить спеціального переліку таких осіб. Водночас, аналіз Закону України “Про звернення громадян” свідчить, що такими особами є адвокат, представник трудового колективу, представник організації, який здійснює правозахисну функцію (ст. 18), особи, з вини яких були допущені порушення (ст. 19), особи, які надають інформацію компетентним органам у ході перевірки звернень відповідно до вимог статей 15 і 19. Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що компетенція допоміжних суб’єктів реалізується на другій стадії провадження – стадії розгляду скарги.

До четвертого виду (патронатні суб’єкти) належать особи, які подають скарги в інтересах громадянина за його уповноваженням. Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що компетенція патронатних суб’єктів реалізується на першій стадії провадження – стадії подання скарги. До патронатних суб’єктів належать: законні представники неповнолітніх та недієздатних осіб, трудові колективи, правозахисні організації, інші уповноважені особи.

Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів внутрішніх справ, має право:

Особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву;

Брати участь у перевірці поданої скарги;

Знайомитися з матеріалами перевірки.

Виняток становлять випадків, коли вони одержані внаслідок проведення оперативно-розшукових заходів, з яких випливає причетність заявника чи його родичів до вчинення злочинів, або іншої інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам держави, а також інших випадків, передбачених Законом України “Про державну таємницю”.

Подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу; бути присутнім при розгляді скарги;

Користуватися послугами адвоката чи представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

– одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

– висловлювати усно чи письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;

– вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

Керівники та інші посадові особи органів внутрішніх справ, які компетентні приймати і розглядати скарги, в межах своїх повноважень зобов’язані:

Об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги; на прохання громадянина, запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України;

Невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій; виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав; забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв’язку зі скаргою рішень;

Письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

– вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків;

– вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

На прохання громадянина, не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;

У разі визнання скарги необгрунтованою – роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

Не допускати безпідставного передавання розгляду скарг іншим органам;

Особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян;

Вживати заходів щодо усунення причин, що породжують скарги;

– систематично аналізувати та інформувати населення про хід роботи з розгляду скарг.

За результатами перевірки скарги складається мотивований висновок, який має містити об’єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлені порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або службовим становищем, то у висновку слід зазначити, яких конкретно заходів вжито щодо усунення цих порушень і покарання винних. Висновок підписується особою, яка проводила перевірку, і затверджується керівником органу, підрозділу внутрішніх справ.

Скарга вважається вирішеною, якщо розглянуті всі поставлені питання, вжиті необхідні заходи і заявникам подані вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду скарги в обов’язковому порядку дається тим органом, який її отримав і до компетенції якого належить розв’язання порушених питань. Вона підписується керівником органу внутрішніх справ.

У разі задоволення скарги орган внутрішніх справ або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовує йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, витрати на проїзд до місця розгляду скарги на вимогу відповідального органу і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначаються вжиті заходи або наводиться причина відмови в задоволенні скарги. На прохання громадян їм роз’яснюється порядок оскарження прийнятого рішення.

Діловодство, пов’язане зі скаргами громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб. Усі скарги, що надійшли від громадян централізовано, реєструються в управлінні справами (секретаріаті, канцелярії) у день їх надходження. У цих підрозділах вони обліковуються і зберігаються окремо від інших документів. Категорично заборонено формування і зберігання справ за скаргами у виконавців.

Результати роботи зі скаргами систематично (не менше одного разу на квартал) аналізуються й узагальнюються. Це дає змогу своєчасно виявляти причини, що призводять до порушення прав та інтересів громадян, вивчати громадську думку, вдосконалювати роботу органів внутрішніх справ. Особлива увага звертається на усунення причин, які викликають повторні та колективні скарги, а також змушують громадян звертатися до центральних органів влади, редакцій газет і журналів з питань, які можуть і мають розв’язуватися органами внутрішніх справ на місцях.

Порядок ведення діловодства, пов’язаного зі зверненнями, які містять відомості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

За результатами аналізу і узагальнення складається довідка, огляд або інформаційний лист з конкретними пропозиціями керівництву щодо подальшого вдосконалення організації роботи зі скаргами. Ці документи використовуються під час перевірки роботи підлеглих підрозділів, розробки заходів щодо поліпшення охорони правопорядку, вдосконалення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.

Важливою функцією керівництва органу внутрішніх справ є контролювання роботи зі скаргами громадян. При цьому особлива увага звертається на строки та повноту розгляду порушених питань, об’єктивність перевірки скарг, законність і обгрунтованість прийнятих за ними рішень, своєчасність їх виконання і направлення відповідей заявникам.

За розглядом скарг, які заслуговують на особливу увагу, встановлюється контроль.

Контролюються також скарги:

А) з питань боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку;

Б) щодо недоліків у роботі органів внутрішніх справ;

В) щодо порушення законності працівниками органів внутрішніх справ;

Г) щодо негідної поведінки працівників органів внутрішніх справ, що не вважається порушенням законності.

У повідомленнях, які надходять від підлеглих органів внутрішніх справ, про наслідки розгляду контрольних скарг має бути відображено:

Що конкретно виявлено лід час перевірки викладених обставин (відомостей);

Чим підтверджуються або спростовуються докази заявника; якщо виявлено порушення, недоліки або зловживання, то яких вжито заходів щодо їх усунення; коли надіслана відповідь заявникові.

З метою підвищення ефективності розгляду скарг у кожному органі внутрішніх справ створюється постійно діюча комісія по роботі зі зверненнями громадян, яку очолює один з керівників органу та відповідного структурного підрозділу. Комісія працює планово і не менше одного разу на квартал перевіряє роботу, пов’язану зі зверненнями та прийомом громадян. Крім того, на основі вивчення матеріалів комісія розробляє і вносить пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи, усунення причин і умов, що викликають скарги.

Стан роботи з питань звернень та прийому громадян у підлеглих органах внутрішніх справ перевіряється підчас інспектування та цільових перевірок цих ОВС. У ході перевірок всебічно вивчається організація роботи зі скаргами, викриваються існуючі у ній недоліки, надається практична допомога в їх усуненні. Результати перевірок відображаються в актах або довідках. Вони, а також окремі заяви і скарги, при розгляді яких були допущені формалізм, байдужість і тяганина, за потреби розглядаються на засіданні колегії, оперативній нараді із заслуховуванням керівників підлеглих органів (підрозділів) внутрішніх справ.

Службова діяльність органів внутрішніх справ, вищих закладів освіти, установ, організацій, підприємств системи МВС України оцінюється з урахуванням стану їх роботи з питань розгляду скарг громадян.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)