Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та види. Підстави виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин

Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які складаються в сфері державного управління.

Оскільки адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин взагалі, то вони мають усі ознаки, притаманні будь-яким правовим відносинам. Водночас, вони мають ряд особливостей, обумовлених, насамперед, специфікою виконавчої і розпорядчої діяльності.

Такими особливостями є:

А) обов’язки і права сторін в адміністративно-правових відносинах завжди пов’язані з практичним вчиненням певних дій саме у сфері державного управління;

Б) умовою виникнення адміністративно-правових відносин є участь у них обов’язкової сторони, наділеної юридично-владними повноваженнями (обов’язкового суб’єкта). У цих правовідносинах відображаються і реалізуються інтереси держави;

В) адміністративно-правові відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін (органу виконавчої влади, громадянина і т. п.). Ці відносини можуть виникати всупереч волі або бажанню іншої сторони. Для органів виконавчої влади держави право вступати в такого роду відносини одночасно є їх обов’язком;

Г) можливі спори між сторонами адміністративно-правових відносин вирішуються, зазвичай, в адміністративному порядку, тобто шляхом безпосереднього юридично-владного розпорядження уповноваженого органу виконавчої влади або посадової особи.

В окремих випадках передбачений судовий порядок вирішення адміністративно-правових спорів.

Д) порушення однією зі сторін адміністративно-правового відношення вимог адміністративно-правової норми тягне за собою юридичну відповідальність, насамперед, перед державою. Адміністративне правовідношення виникає на основі адміністративно-правової норми, безпосередньо з конкретного юридичного факту. Елементами (складовими частинами) адміністративно-правових відносин є: суб’єкти, об’єкти та юридичні факти.

Суб’єктом адміністративно-правого відношення називають того, хто наділений адміністративними правами і обов’язками, виникнення та перебіг котрих зумовлений власне цим правовідношенням. Суб’єктами адміністративно-правових відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, державні органи та їх посадові особи.

У кожному конкретному адміністративно-правовому відношенні його сторони (учасники) реалізують надані їм права і покладені на них обов’язки, пов’язані з певним об’єктом правовідношення. Таким чином, об’єкт – це те, з приводу чого виникає правовідношення.

Реалізація прав і обов’язків суб’єктів адміністративного правовідношення може полягати не тільки у певній поведінці, діях (правомірних або неправомірних) контрагентів, а також у трансферуванні чи продукуванні речей, об’єктів творчої діяльності, набутті особистих нематеріальних благ. Однак, і в подібних випадках об’єктом адміністративно-правових відносин є дії (в деяких випадках – утримання від певних активностей) сторін, а речі, продукти творчої діяльності і особисті нематеріальні блага – предметом правовідносин.

Загальним об’єктом регулювання адміністративно-правових норм є суспільні відносини, а безпосереднім об’єктом – конкретна поведінка суб’єктів.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Такими юридичними фактами є дії і події.

Дії – це юридичні факти, які є результатом активного волевиявлення людей. Розрізнять правомірні і неправомірні дії. Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-правових норм. Основним їх видом, характерним для адміністративно-правових відносин є юридичні акти та інпгі правочини, тобто такі дії що відрізняються певним рівнем формалізації та є продуктом вольової діяльності одного з контрагентів перспективного правовідношення, основною метою котрих є спричинення певних юридичних наслідків, зокрема, правовідносин.

Для сфери виконавчої і розпорядчої діяльності найбільш типовими є правові акти органів виконавчої влади (посадових осіб), які мають нормативний або індивідуальних характер (наприклад, наказ про зарахування на посаду).

Неправомірні дії, тобто такі, що не відповідають вимогам адміністративно-правових норм (правопорушення) і тягнуть за собою виникнення адміністративних правовідносин з приводу застосування до винних відповідних заходів юридичної відповідальності як неодмінної форми державного респондування, передбаченої адміністративно-правовими нормами.

Неправомірною може бути і бездіяльність (наприклад, ухилення від реєстрації мисливської рушниці та ін.).

Події – це явища, незалежні від волі людей, які мають юридичне значення (наприклад, смерть, стихійне лихо, досягнення передбаченого законом віку та ін.). У зв’язку з різного роду подіями також виникають конкретні адміністративно-правові відносини (наприклад, по реєстрації народження дитини та ін.).

Адміністративно-правові відносини різноманітні і можуть класифікуватися за певними критеріями:

1) за цільовим призначенням:

А) пов’язані з реалізацією завдань державного управління (наприклад, по керівництву підпорядкованими підприємствами);

Б) юрисдикційні, тобто пов’язані з вчиненням деліктів (правопорушень) у сфері державного управління і вирішенням адміністративно-правових спорів.

2) за способом захисту:

А) такі, що захищаються в судовому порядку,

Б) такі, що захищаються в адміністративному порядку.

3) за змістом, адміністративно-правові відносини поділяють на:

А) матеріальні;

Б) процесуальні.

До матеріальних адміністративно-правових відносин належать суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління і регулюються матеріальними нормами адміністративного права (найчастіше виникають у зв’язку з конкретизацією повноважень за наявності суперечностей юридичного характеру).

Адміністративно-процесуальні правовідносини – це відносини, які складаються у сфері державного управління у зв’язку з вирішенням індивідуально-конкретних справ і які регулюються адміністративно-процесуальними нормами.

Взаємовідношення матеріальних і процесуальних правовідносин характеризується тим, що матеріальні суспільні відносини реалізуються через процесуальні відносини. Крім того, адміністративно-процесуальні правовідносини “обслуговують” правові відносини багатьох інших галузей права (наприклад, заходи адміністративного впливу до порушників норм житлового, аграрного, екологічного та інших галузей права).

Найбільш суттєве значення має класифікація адміністративно-правових відносин за характером юридичних зв’язків між їх сторонами. За цим критерієм розрізняють відносини:

А) вертикальні;

Б) горизонтальні.

Вертикальні адміністративно-правові відносини складаються між відповідними сторонами у випадках, коли у однієї з них є встановлені адміністративно-правовою нормою повноваження одностороннього юридично-владного характеру щодо іншої сторони.

Суть їх полягає в односторонньому прийнятті управлінського рішення (волевиявлення), що має обов’язкову силу для другої сторони цього суспільного відношення. Такого роду відносини найбільш типові для сфери дії норм адміністративного права.

Вертикальні адміністративно-правові відносини поділяють на:

А) відносини, в яких одна сторона організаційно підпорядкована іншій. Це відносини субординаційного характеру (наприклад, відносини між міністерством і підприємством, МВС України і УМВСУ області та ін.);

Б) відносини між організаційно-непідпорядкованими ланками апарату виконавчої влади держави, коли одна з цих ланок наділяється певними односторонніми юридично-владними повноваженнями, обов’язковими для другої сторони (наприклад, місцеві органи виконавчої влади можуть видавати нормативні акти, які є обов’язковими для підприємств, організацій, установ центрального підпорядкування). До цієї групи належать відносини між контрольно-наглядовими органами і підконтрольними об’єктами (підприємства, установи та ін.).

В) відносини між органами управління (посадовими особами) і громадянами, в межах яких органи адресують останнім свої юридично-владні приписи, обов’язкові до виконання, а також відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням громадянами адміністративних правопорушень.

Горизонтальні адміністративно-правові відносини мають місце в тих випадках, коли сторони фактично і юридично рівні. Тут відсутні організаційна підпорядкованість, юридично-владні повноваження тільки однієї зі сторін. Такі відносини проявляються у формі взаємодії, міжсуб’єктної кооперації, узгодження спільних зусиль органів держави однакового рівня.

Горизонтальні адміністративно-правові відносини виникають, переважно, у зв’язку з виробленням спільних юридично-владних рішень. Горизонтальні управлінські зв’язки, найчастіше, передують виникненню зв’язків вертикального характеру, є їх передумовою (наприклад, видається спільний наказ МВС України та Державної митної служби України).

За характером юридичних фактів, адміністративно-правові відносини поділяють на:

А) відносини, які виникають із правомірних фактів;

Б) відносини, що виникають із неправомірних фактів (деліктні правовідносини).

Адміністративно-правові відносини передбачають таку поведінку їх суб’єктів, яка відповідає зазначеним у адміністративно-правовій нормі вимогам. У разі порушення цих вимог, виникає необхідність їх захисту, що здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративний порядок захисту виявляється у безпосередньому впливі органів виконавчої влади на учасників адміністративно-правових відносин, який полягає в застосуванні уповноваженими органами (посадовими особами) заходів державного примусу до суб’єктів, що не виконують визначених приписами правової норми обов’язків.

Безпосередній вплив органів управління на учасників правовідносин дозволяє оперативно реагувати на факти порушення адміністративно-правових норм і швидко відновлювати порушені права і законні інтереси. Більшість адміністративно-правових відносин захищаються в адміністративному порядку.

Водночас, у визначених законодавством випадках, адміністративно-правові відносини захищаються і в судовому порядку (наприклад, відносини з приводу оскарження накладення адміністративного стягнення та ін.). Коло адміністративно-правових відносин, за якими передбачений судовий захист, має тенденцію до розширення, що детерміновано демократичними трансфігураціями у нашому соціально-політичному просторі.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та види. Підстави виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин