Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Основні положення виконання постанов про накладання адміністративних стягнень
1. Основні положення виконання постанов про накладання адміністративних стягнень
Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень – заключний етап формально-визначеної процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Від того, наскільки послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки своєчасно справа доведена до завершення, багато в чому залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів.
Адміністративні стягнення виконують свою соціальну функцію лише тоді, коли вони виконані, а правопорушник зазнав визначені законом правообмеження. Якщо постанова про накладення стягнення не виконана, або реалізована частково, то результативність її не відчувається. Тому ефективність накладених адміністративних стягнень безпосередньо обумовлена рівнем їх реалізації.
Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є набуття нею законної сили. Це означає, що постанова набула значення закону, є обов’язковою і має бути реалізована. У випадку оскарження або опротестування постанови, її виконання зупиняється на певний час, а потім відновлюється, якщо скарга, або протест залишилися без задоволення. Таким чином, постанова про накладання адміністративного стягнення наділена особливою силою, тому що є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ст. 298 КУпАП).
Обов’язковість постанови про накладання адміністративного стягнення означає, що вона набула сили закону і є обов’язковою до виконання, як і вимоги закону.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення є обов’язковою не лише для уповноважених державних органів, а, насамперед, для особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Ухилення правопорушника від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення призводить до необхідності застосування до нього примусових заходів впливу.
У ст. 299 КУпАП зазначається, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. При оскарженні або опротестуванні постанови, вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.
Постанова про накладання адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову: адміністративною комісією, органом внутрішніх справ та ін., система яких закріплена в III розділі КУпАП (ст. ст. 218-244/8).
Законодавством також визначено, що постанова про накладання адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом держави у визначеному законодавством України порядку.
Якщо виникла ситуація, коли щодо однієї особи винесені дві і більше постанов про накладання адміністративних стягнень, кожна постанова виконується окремо, в порядку, який для цього визначений (ст. 300 КУпАП).
За загальним правилом, постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Проте на практиці часто зустрічається ситуація, коли постанова про накладання одного з трьох видів адміністративних стягнень (адміністративного арешту, виправних робіт, штрафу), не може бути виконана негайно через поважні причини. Тоді допускається відстрочка виконання, тобто відкладення її фактичної реалізації на певний строк, що обумовлений пролонгацією самої обставини, але в межах, визначених законом.
Відстрочку виконання постанови слід розглядати як виняток із загального правила. Вона можлива, наприклад, у зв’язку з важкою хворобою особи, притягнутої до відповідальності, якщо цей факт підтверджується довідкою лікувального закладу. Допускається відстрочка у зв’язку із складними сімейними чи особистими обставинами, або у зв’язку з іншими поважними причинами, які дійсно перешкоджають негайному виконанню постанови.
Характерним є те, що відстрочка поширюється лише на постанови про застосування виправних робіт, адміністративного арешту та штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення). Відповідно, якщо постановою накладене інше стягнення (оплатне вилучення або конфіскація предметів, позбавлення спеціального права, попередження), відстрочка виконання забороняється.
Клопотання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт розглядає і вирішує орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, визначеному Законом “Про державну виконавчу службу”.
Перелік осіб, що можуть звертатися з клопотанням про відстрочку, законодавством не визначений. Зазвичай, це особа, що притягається до відповідальності. Не виключена можливість, що з таким клопотанням можуть звернутися близькі родичі правопорушника та інші зацікавлені особи ( юридичні представники, поручителі, довірені особи, гаранти і т. п.).
Орган, який виніс постанову про адміністративне стягнення, має право відстрочити його виконання за власною ініціативою.
Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення може бути відстрочено на термін до одного місяця (ст. 301 КУпАП).
На практиці виникають такі обставини, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може провадитися, а якщо постанова про накладення адміністративного стягнення вже винесена, то її виконання слід припинити.
Такими обставинами, згідно ст. 302 КУпАП, є:
А) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
Б) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
В) смерть особи, щодо якої винесена постанова про накладання адміністративного стягнення.
Припинення виконання постанови про накладання адміністративного стягнення здійснюється на підставі рішення органу (посадової особи), який її виніс. Рішення надсилається до органу, уповноваженого виконувати постанову про накладання стягнення, а також іншим органам (посадовим особам), що беруть участь у його реалізації.
Винесена уповноваженим органом (посадовою особою) постанова про накладення адміністративного стягнення повинна бути реалізована у стислі строки. Інакше буде втрачена оперативність у застосуванні заходів адміністративного впливу, що, без сумніву, відіб’ється на його ефективності, зменшить їх виховне і попереджувальне значення у боротьбі з адміністративними правопорушеннями. Тому законодавством визначена давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Під давністю виконання постанови розуміють визначений законом строк з моменту винесення постанови до моменту звернення її до виконання. У разі пропущення строку давності, виключаються будь-які дії виконавчого характеру уповноважених органів (посадових осіб) і постанова взагалі не підлягає виконанню. Строк давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення визначений законодавством і становить три місяці з дня її винесення.
У ст. 303 КУпАП із загального правила про тримісячний строк давності зроблено кілька винятків. Так, уразі зупинення виконання постанови у зв’язку з поданням скарги або принесенням протесту, перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту та прийняття по них аргументованого рішення. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Давність виконання не встановлена для постанови про конфіскацію предметів контрабанди, а також перевізних та інших засобів, призначених для переміщення предметів контрабанди через державний кордон України або їх приховування.
Не виключається, що законодавством України можуть бути встановлені й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
У процесі виконання постанови про накладання адміністративного стягнення нерідко виникають різні питання, пов’язані з цією стадією. Йдеться про окремі неточності, допущені у тексті постанови, необхідність їх чіткого окреслення, усунення незначних протиріч або помилок в постанові задля досягнення фінального результату, яким є забезпечення однакового розуміння постанови усіма учасниками провадження з метою уникнення двоякого трактування інформаційних елементів такого документа та ін.
Вирішуються усі ці питання, пов’язані з виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення органом (посадовою особою), який виніс постанову (ст. 304 КУпАП).
Законодавством не врегульований сам порядок вирішення цих питань. Виходячи із практики, що склалася, слід дотримуватися тих основних правил, що визначають послідовність та процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Із заявою про вирішення того чи іншого питання, пов’язаного з виконанням постанови, має право звернутися особа, притягнута до адміністративної відповідальності, або потерпілий. Клопотання про це може надійти і від органу, уповноваженого виконувати постанову.
Посадова особа, зобов’язана вирішити питання, пов’язане з виконанням постанови, розглядає його негайно, не відкладаючи. При розгляді і вирішенні піднятого питання бере участь заявник. Допускається запрошення й інших осіб, думку яких слід з’ясувати для об’єктивного вирішення питання, пов’язаного з виконанням постанови.
Результативна реалізація постанов про накладання адміністративних стягнень є дуже важливою для посилення ефективності адміністративної відповідальності, багато в чому залежить від рівня забезпечення контролю за правильним і своєчасним виконанням цих постанов.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом (ст. 305 КУпАП). Цей контроль здійснюється шляхом перевірок і ведення документації, в якій відображається хід реалізації постанови про накладання адміністративного стягнення. У процесі реалізації постанови перевіряється, чи був ознайомлений правопорушник із змістом постанови, чи своєчасно йому вручена копія цієї постанови, чи направлена постанова органу, уповноваженому безпосередньо застосувати такий вид правового обтяження.
Слід враховувати фактори, які затримують реалізацію постанови в часі.
Такими є, як вже зазначалось, оскарження, опротестування постанови, а також обставини, які викликають відстрочку або припинення виконання постанови.
Коли постанова повністю виконана, це необхідно зафіксувати у відповідних документах. Якщо виникли певні перешкоди правильному і своєчасному виконанню постанови, то орган (посадова особа), який виніс її, зобов’язаний застосувати усі передбачені законом обгрунтовані заходи до їх усунення.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)