Home ⇒ 👍Адміністративне право - Кісіль З. Р ⇒ Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян

Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян

1. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян

Право громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України.

Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. По-друге, вона зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та службових осіб цих органів у встановлений законом строк: а) розглянути звернення і б) дати обгрунтовану відповідь.

Ця стаття регламентує види звернень. Відповідно до неї, вони можуть бути:

А) індивідуальними чи колективними; б) письмовими або усними. Конституційні норми деталізовані та конкретизовані у низці нормативних актів. Насамперед, це:

1. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року;

2. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року;

3. Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 року;

4. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року).

Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забезпечення прав громадян на звернення регламентовані відомчими нормативними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 року № 414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997 року. № 186).

Зазначені нормативні акти містять як матеріальні, так і процесуальні норми й утворюють законодавство України про звернення громадян.

Матеріальні норми визначають:

Поняття звернень громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб; види звернень; вимоги до звернень; предмет звернень;

Права та обов’язки суб’єктів звернень;

Права та обов’язки органів, що розглядають звернення;

Сферу застосування законодавства про звернення громадян;

Відповідальність за порушення законодавства про звернення

Громадян;

Компетенцію суб’єктів, що здійснюють контроль і нагляд щодо

Виконання законодавства про звернення громадян.

Так, Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року у ст. З визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі: а) пропозиції (зауваження), 6) заяви (клопотання) і в) скарги.

Таким чином, у законодавстві України звернення громадян класифікуються за такими критеріями:

По-перше, залежно від кількісного складу суб’єктів звернень

(ст. 40 Конституції);

По-друге, залежно від форми звернення (ст. 40 Конституції і ст. З Закону України “Про звернення громадян”); по-третє, залежно від змісту звернення (ст. З Закону України “Про звернення громадян”).

За кількісним складом суб’єктів звернення поділяють на:

А) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми звернення поділяють на:

А) письмові та б) усні. При цьому законодавець конкретизує сутність письмового й усного звернення (ст. 5 Закону України “Про звернення громадян”).

Письмовим є звернення, яке надіслане поштою або передане до відповідної установи. Таке передавання може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Усним є звернення, викладене громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записане посадовою особою.

Залежно від змісту звернення поділяються на:

А) пропозиції (зауваження), б) заяви (клопотання) та в) скарги.

Пропозиція (зауваження) – це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо вдосконалення правової основи та організації діяльності органів управління, умов життя громадян, забезпечення законності тощо.

Заява (клопотання) – це звернення громадян, у якому викладаються:

А) прохання щодо сприяння у реалізації своїх прав та інтересів;

Б) прохання у письмовій формі щодо визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод (клопотання);

В) повідомлення про порушення чинного законодавства,

Г) повідомлення про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

Скарга – звернення з вимогою щодо поновлення прав і захисту законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Слід зауважити, що наявність законодавчо визначених класифікацій не виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так, звернення громадян можна класифікувати за:

Адресатами звернень;

За сферами управління їх можна поділити на: територіальні, галузеві, функціональні; матеріальної і процесуальної спрямованості;

Визначені відповідно до законодавства і не визначені або анонімні;

Перспективні і ретроспективні; – на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.

Стосовно останньої групи, тобто звернень, які розгляду не підлягають, законодавці вважали за доцільне зафіксувати їх в окремій статті Закону України “Про звернення громадян”. Це ст. 8, що містить два принципові положення; по-перше, це визначення анонімного звернення, по-друге, – точний перелік звернень, що не підлягають розгляду.

Анонімним є письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство.

Розгляду не підлягають:

А) анонімні звернення;

Б) повторні звернення від одного і того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті;

В) звернення з порушенням встановлених законодавством термінів;

Г) звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

До звернень громадян законом висуваються певні вимоги.

Вони містяться у ст. 5 Закону України “Про звернення громадян”. Так, у зверненні мають бути зазначені: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладена суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

При цьому оскаржені можуть бути тільки рішення або дії (бездіяльність) чотирьох видів:

А) внаслідок яких порушені права, законні інтереси, свободи громадян;

Б) створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод;

В) незаконно покладені на громадянина будь-які обов’язки;

Г) громадянин незаконно притягнутий до відповідальності.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян просувається певними стадіями провадження. Такими стадіями є:

А) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом (службовою особою), що веде провадження;

Б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

В) ухвалення рішення;

Г) перегляд рішення у зв’язку з його оскарженням або опротестуванням;

Д) виконання рішення.

Ці стадії провадження щодо звернень громадян є загальними, особливості розгляду пропозицій, заяв та скарг визначаються окремими нормативними актами, які складаються на підставі Закону України “Про звернення громадян”.

Наприклад, для органів внутрішніх справ складена Інструкцію про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 червня 1998 року № 414.

Кожна стадія провадження має свої строки виконання, визначені Законом України “Про звернення громадян” та підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації.

Так, відповідно до ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” (термін розгляду звернень громадян), звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочений.

Слід зазначити, що законодавець приділяє особливої уваги організаційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Для забезпечення громадянам безперешкодної можливості звертатися із зверненнями встановлюється і на законодавчому рівні закріплюється особлива форма прийому пропозицій, заяв, скарг – особистий прийом громадян (ст. 22).

Такий прийом обов’язково здійснюють керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян визначається керівниками зазначених структур.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому самому порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Процесуальні норми, що містяться у законодавстві про звернення громадян, визначають правила діловодства та порядок розгляду звернень, регламентують конкретні дії учасників правовідносин, що виникають за наявності звернення як юридичного факту.

Чинне законодавство, правозастосовна практика і теоретичні дослідження дають можливість впевнено вказати на існування 4 видів учасників таких правовідносин, тобто 4 видів суб’єктів провадження за зверненнями громадян.

До першого виду (суб’єкти, що звертаються) належать особи, звернення яких розглядаються і за якими приймаються рішення. Це дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території держави на законних підставах (якщо інше не передбачено міжнародними договорами), звернення яких не підпадають під дію ст. 8 Закону України “Про звернення громадян”: письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачені ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Загальними особливостями адміністративно-процесуального статусу суб’єктів, що звертаються, є:

По-перше, обов’язок виконати низку вимог (ст. 5). Так, у зверненні мають бути зазначені: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладена суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження; по-друге, обов’язок нести відповідальність за подання звернень протиправного характеру (ст. 26). Так, законом встановлено, що подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством; по-третє, виділення у їх масиві двох груп: а) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни і встановлення, що пропозиції (зауваження) цієї групи громадян розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто (ст. 14); б) громадян, які мають встановлені законодавством пільги і встановлення, що їх звернення розглядаються у першочерговому порядку (ст. 20). До другого виду (суб’єкти, що розглядають звернення) належать суб’єкти, що розглядають звернення і приймають за ними рішення (адресати провадження про звернення громадян). Такими є:

А) органи державної влади;

Б) органи місцевого самоврядування;

В) підприємства, установи, організації;

Г) об’єднання громадян;

Д) засоби масової інформації (відповідно до ст. 1 Закону України “Про звернення громадян”);

Є) прокурори (відповідно до ст. 12 Закону України “Про прокуратуру” від 5 жовтня 1991 року, прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких належить до компетенції суду).

Загальною особливістю адміністративно-процесуального статусу цих суб’єктів є те, що вони не можуть відмовити у прийнятті та розгляді звернень. Законодавець встановив (ст. 7), що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом зверненні, не належать до повноважень органу, його у строк не більше п’яти днів пересилають за належністю. Щодо цього повідомляють громадянина, який подав звернення.

Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно у той самий строк повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

До третього виду (допоміжні суб’єкти) належать особи, які сприяють прийняттю обгрунтованих рішень. Закон передбачає їх участь лише у провадженнях з розгляду заяв чи скарг (ст. 18). Чинне законодавство не містить спеціального переліку таких осіб. Водночас, аналіз Закону України “Про звернення громадян” свідчить, що такими особами є:

– адвокат;

– представник трудового колективу;

– представник організації, яка здійснює правозахисну функцію (ст. 18);

– особи, з вини яких було допущено порушення (ст. 19);

– особи, які надають інформацію компетентним органам у ході перевірки звернень відповідно до вимог статей 15 і 19. Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що компетенція допоміжних суб’єктів реалізується на другій стадії провадження – стадії розгляду заяви чи скарги.

До четвертого виду (патронатні суб’єкти) належать особи, які подають звернення в інтересах громадянина за його уповноваженням. Закон передбачає їх участь у провадженнях за всіма видами звернень (ст. 5). Необхідно зазначити, що докладніше їх участь регламентована у провадженнях за скаргами (ст. 16). Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що компетенція патронатних суб’єктів реалізується на 1-й стадії провадження – стадії подання звернення. До патронатних суб’єктів належать:

1. законні представники неповнолітніх та недієздатних осіб;

2. трудові колективи;

3. правозахисні організації;

4. інші особи (ст. 16);

5. уповноважені особи (ст. 5).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Related posts:

  1. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 3. Діловодство за зверненнями громадян Діловодство за зверненнями громадян відбувається на підставі Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348. Згідно з Указом Президента України “Про заходи […]...

  2. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема № 26. Провадження в справах про звернення громадян 1. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян Право громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України. Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових […]...

  3. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Поняття адміністративної правоздатності та дієздатності. Адміністративно-правові обов’язки громадян 1. Поняття адміністративної правоздатності та дієздатності. Адміністративно-правові обов’язки громадян Головною особливістю становища громадян як суб’єктів адміністративного права є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов’язки у сфері державного управління, а не права та обов’язки виконавчо-розпорядчих органів, громадських організацій чи посадових осіб. Розглядати їх адміністративно-правовий статус найдоцільніше за […]...

  4. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Особливості провадження за окремими видами звернень (пропозиціями, заявами, скаргами) Законодавець поділяє провадження за зверненнями громадян на 3 види, це: 1) провадження за пропозиціями (зауваженнями); 2) провадження за заявами (клопотаннями); 3) провадження за скаргами. Таким чином, термін “провадження за зверненнями громадян” є родовим і об’єктивується в одному із зазначених проваджень. Кожному із зазначених видів проваджень притаманні загальні та особливі риси. Загальні риси об’єктивуються у загальних […]...

  5. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Заяви і листи громадян Під цим приводом розуміється повідомлення компетентних органів про адміністративний проступок окремими фізичними особами. Форма і засіб доведення громадянами до цих органів відомостей про проступок не має принципового значення. Привід наявний незалежно від того, яким чином його повідомлення виражене: в усній або письмовій формі. В усіх випадках уповноважені на те органи адміністративної юрисдикції зобов’язані прийняти початкові […]...

  6. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Об’єднання громадян 1. Об’єднання громадян Конституція України в ч. 1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Отже, на конституційному рівні в Україні закріплене існування двох видів об’єднань громадян. До […]...

  7. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Основні права, свободи та обов’язки іноземних громадян та осіб без громадянства, що проживають в Україні Правовий статус іноземців в Україні, основні свободи та обов’язки іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну або виїзду з України встановлюється Конституцією України, Законом України від 4 лютого 1994 року. “Про правовий статус іноземців”. На початку розгляду другого питання нам […]...

  8. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Адміністративно-правовий статус громадян 2.1. Право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні Свобода пересування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються […]...

  9. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 3. Особи й органи, що сприяють здійсненню провадження в справі про адміністративне правопорушення Свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті. Одні з них (свідки, експерти) повідомляють дані повноважному органу або посадовій особі. Інші (перекладачі, поняті) – потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження. Свідок як учасник адміністративного процесу відіграє важливу роль у з’ясовуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ним є будь-яка особа, яка може […]...

  10. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №10. Об’єднання громадян і громадяни як учасники адміністративно-правових відносин 1. Об’єднання громадян Конституція України в ч. 1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Отже, на конституційному рівні в Україні закріплене існування двох видів об’єднань громадян. До […]...

  11. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.2. Провадження по виконанню постанови про накладення штрафу 2.1. Провадження по виконанню постанови про винесення попередження Попередження як захід основного адміністративного стягнення полягає у моральному впливі на порушника у випадку, якщо його неправомірні дії не потягнули за собою серйозних наслідків. У вигляді санкції воно закріплене у цілому ряді статей Особливої частини II розділу КУпАП. Зазвичай, попередження як захід адміністративного стягнення зазначається в альтернативній […]...

  12. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.1. Провадження по виконанню постанови про винесення попередження 2.1. Провадження по виконанню постанови про винесення попередження Попередження як захід основного адміністративного стягнення полягає у моральному впливі на порушника у випадку, якщо його неправомірні дії не потягнули за собою серйозних наслідків. У вигляді санкції воно закріплене у цілому ряді статей Особливої частини II розділу КУпАП. Зазвичай, попередження як захід адміністративного стягнення зазначається в альтернативній […]...

  13. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №15. Адміністративно-правові режими 1. Поняття і види адміністративно-правових режимів Адміністративно-правовий режим – це консолідоване поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, підібраних та застосовуваних у зв’язку з ситуацією, що склалась, задля оптимального вирішення поточної проблематики шляхом централізованого кооперування, застосування імперативного методу правового впливу та диференціації сетентів компетенції кожного з суб’єктів адміністрування. Основні елементи адміністративно-правового режиму: 1) метод правового регулювання, який в […]...

  14. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Поняття, структура і основні принципи адміністративного процесу. Адміністративні провадження Поняття “процес” у правовій науці, зазвичай, пов’язують з реалізацією норм матеріального права. Процес є формою життя закону; матеріальне право має притаманні йому процесуальні форми. Оскільки реалізація приписів правових норм здійснюється, переважно, діями певних осіб, остільки процес розуміють як певного роду діяльність, спрямовану на досягнення тих юридичних результатів, які передбачались диспозицією цієї норми матеріального права. Це […]...

  15. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.5. Провадження по виконанню постанови про позбавлення спеціального права Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КУпАП). Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ. Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується посадовими особами органів […]...

  16. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.7. Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається тільки районним (міським) судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої […]...

  17. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Провадження по виконанню постанов про накладання окремих видів адміністративних стягнень 2.1. Провадження по виконанню постанови про винесення попередження Попередження як захід основного адміністративного стягнення полягає у моральному впливі на порушника у випадку, якщо його неправомірні дії не потягнули за собою серйозних наслідків. У вигляді санкції воно закріплене у цілому ряді статей Особливої частини II розділу КУпАП. Зазвичай, попередження як захід адміністративного стягнення зазначається в альтернативній […]...

  18. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.8. Провадження по виконанню постанови в частині відшкодування майнової шкоди Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається тільки районним (міським) судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої […]...

  19. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.4. Провадження по виконанню постанови про конфіскацію предмета, грошей Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передаванням вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета (ст. 28 КУпАП). Сьогодні цей захід застосовується за повторне протягом року порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, управління транспортними засобами в стані […]...

  20. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.3. Провадження по виконанню постанови про оплатне вилучення предмета Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передаванням вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета (ст. 28 КУпАП). Сьогодні цей захід застосовується за повторне протягом року порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, управління транспортними засобами в стані […]...

  21. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.6. Провадження по виконанню постанови про застосування виправних робіт Виправні роботи як один із видів адміністративних стягнень застосовуються на строк до двох місяців з відбуттям їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, із відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються тільки районним (міським) судом (суддею) (ст. 31 КУпАП). Особа, щодо якої застосовані виправні роботи, продовжує працювати […]...

  22. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №2. Адміністративно-правові норми і адміністративно-правові відносини 1. Поняття, структура, види та реалізація адміністративно-правових норм Кожна галузь права, як і право загалом, є цілісною організованою системою правових норм, її первинних “клітинок”. Як відомо, правова норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлюється (санкціонується) компетентним суб’єктом нормотворчої діяльності і виконання якого забезпечується (гарантується) державою та підтримується можливістю застосування державного примусу. Норми адміністративного права, […]...

  23. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №8. Правові акти органів виконавчої влади 1. Поняття, юридичне значення і види юридичних актів управління. Вимоги, що висуваються до юридичних актів управління Центральне місце в діяльності органів державної влади посідає видання правових актів. Це основна юридична форма виконавчої і розпорядчої діяльності. Правові акти управління є певним видом управлінських рішень, що приймаються суб’єктом управління і обов’язкові до виконання усіма керованими об’єктами. Слово […]...

  24. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Сторони (ст. 50 КАСУ) Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, […]...

  25. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Представництво Президента України 2.1. Представництво Президента України у Верховній Раді України Постійний представник Президента України у Верховній Раді України (далі – Постійний представник) є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України і Верховною Радою України, розв’язання питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України та Верховної Ради України. Постійний представник призначається і увільняється від виконання обов’язків […]...

  26. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 4. Учасники, що беруть участь у судовому адміністративному процесі Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, […]...

  27. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на […]...

  28. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 3. Адміністративне судочинство як складова адміністративної юстиції Зміст інституту адміністративної юстиції передбачає відповідне провадження в адміністративних судах, де у визначеному законом процесуальному порядку здійснюється розгляд адміністративних спорів окремої категорії. Регламентація процесуальних засад вирішення публічно-правових спорів у адміністративних судах міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, який підписано 6 липня 2005 року Президентом України В. А. Ющенко (після накладення вето). Основним завданням адміністративного судочинства […]...

  29. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 4. Органи місцевого самоврядування Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом та реальною правовою можливістю територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та […]...

  30. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства Згідно зі статтею 1 КАСУ, предметом його регулювання є: 1) повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції; 2) порядок звернення до адміністративних судів; 3) порядок здійснення адміністративного судочинства. У відповідності з даною статтею Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції. Згідно граматичного тлумачення […]...

  31. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1.3 Види адміністративно-процесуальних норм З метою якомога повнішого осмислення закономірностей функціонування, принципів побудови та інших сутнісних характеристик адміністративно-процесуальних норм у теорії права будуються їх різноманітні класифікації. Число критеріїв таких класифікацій (а отже і самих класифікацій) є практично необмеженим, тому звернімося до найбільш значущих із них: І. За обсягом предмета регулювання, адміністративно-процесуальні норми поділяються на: А) загально-галузеві (їх дія поширюється […]...

  32. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1.2 Структура адміністративно-процесуальної норми Структура адміністративно-процесуальної норми – це її внутрішня будова, логічно обумовлена система взаємодіючих та взаємозалежних елементів. Традиційно у структурі юридичних норм виділяють три складові елементи: гіпотезу, диспозицію й санкцію. Гіпотеза – вказує на конкретні життєві обставини (умови), за наявності або відсутності яких адміністративно-процесуальна норма вступає в дію. Відповідно до ступеню визначеності виражених у ній обставин, гіпотеза […]...

  33. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 4. Правовий режим воєнного стану Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування національної безпеки, а також: тимчасове, обумовлене […]...

  34. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Правовий режим надзвичайного стану Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. ст. 92,106), становлять Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану”, а також закони, що регулюють діяльність окремих органів державного управління в умовах надзвичайного Стану, наприклад, “Про міліцію”, “Про Службу безпеки”, Закон України та Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в […]...

  35. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №21. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства Згідно зі статтею 1 КАСУ, предметом його регулювання є: 1) повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції; 2) порядок звернення до адміністративних судів; 3) порядок здійснення адміністративного судочинства. У відповідності з даною статтею Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції. Згідно граматичного тлумачення […]...

  36. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.4. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (далі – Представництво) є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України. Постійний Представник призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Представництво утворюється Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Представництво очолює Постійний Представник Президента […]...

  37. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема № 24. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі 1. Поняття та особливості доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ Законодавець, визначаючи завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення, вказує насамперед на необхідність своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного вивчення всіх обставин вчиненого правопорушення (ст. 245 КУМІ, ст. 69- 80 КАСУ). Вивчення обставин юридичної справи в правовій літературі отримало найменування доказування. Доказування визначається центральною частиною […]...

  38. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та види. Підстави виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які складаються в сфері державного управління. Оскільки адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин взагалі, то вони мають усі ознаки, притаманні будь-яким правовим відносинам. Водночас, вони мають ряд особливостей, обумовлених, насамперед, специфікою виконавчої і розпорядчої діяльності. Такими особливостями є: А) обов’язки і права сторін в адміністративно-правових […]...

  39. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема № 1. Адміністративне право як галузь права і як наука Вивчення курсу адміністративного права має основоположне значення для підготовки майбутніх юристів, оскільки цей курс, по-перше належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі юридичної вищої освіти; по-друге, регулює суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління, яке здійснюється органами виконавчої влади, а у деяких випадках – й іншими державними органами місцевого самоврядування. Адміністративне право – […]...

  40. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Законність Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: Верховенство права; законність; Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; Гласність і відкритість адміністративного процесу; Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень Адміністративного суду; Обов’язковість судових рішень. Верховенство права Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, […]...

Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян
«
»