Адміністративне право – Алфьоров С. М. – Правове регулювання державної служби

Принципи державної служби вперше були сформульовані в Законі України “Про державну службу”. Вони закріплюються також в інших нормативних актах: у Конституції України, Законах України, Указах Президента, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України.

Проаналізувавши існуючі точки зору щодо принципів державної служби, ми дійшли висновку, що більшість науковців вказує лише на основні, які знайшли закріплення в Законі України “Про державну службу”, на такі як:

– служіння народу України;

– гуманізму і соціальної справедливості;

– професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

– дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

– демократизму і законності;

– пріоритету прав людину і громадянина;

– персональної відповідальності за виконання службових обов’язків і дисципліни;

– дотримання прав підприємств, установ і організацій та об’єднань громадян;

– загальнодоступність державної служби;

– рівність прав громадян на державну службу;

– змінюваність державних службовців.

Види державної служби

Вивчаючи питання про види державної служби, слід мати на увазі, що на законодавчому рівні це питання в Україні не врегульоване [15, с.25]. Немає єдиної думки з цього приводу і в науці. Найчастіше державну службу класифікують на такі види, як:

– службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;

– цивільну та мілітаризовану (воєнну) службу;

– цивільну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спеціалізовану (військову, дипломатичну, митну, в правоохоронних органах та ін.).

Для мілітаризованої служби притаманні такі ознаки: професійним обов’язком цієї категорії осіб є захист життя і здоров’я людей;

Забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, матеріальних цінностей;

Охорона громадського порядку і правопорядку;

На державну службу мілітаризованого характеру поступають, як правило, після досягнення вісімнадцяти років (виключенням є навчання в спеціалізованих відомчих навчальних закладах);

Наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну;

Ці службовці мають особливі умови вступу на службу, її проходження, присвоєння спеціальних звань, проведення атестації і припинення служби;

Особливий порядок притягнення до правової відповідальності (особливо адміністративної і матеріальної).

У науковій літературі можна зустріти також класифікацію цивільної служби на:

– загально-функціональну (тобто діяльність, яка не відрізняється своєю специфікою, має загальний характер);

– спеціальну (судова, дипломатична, діяльність державного нотаріуса).

Цивільна і мілітаризовані служби можуть включати в себе різні підвиди, які об’єктивно необхідні державі і створені для реалізації спеціальних функцій і особливої внутрішньогалузевої компетенції.

Правове регулювання державної служби

Щодо правового регулювання державної служби необхідно зазначити, що її джерелами є:

– Конституція України (визначає головні принципи державної служби, статус Президента України, Голови Верховної Ради та його заступників, народних депутатів України, Прем’ єр Міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного суду тощо. Крім того статус цих осіб визначається низкою законів);

– Закони України: “Про державну службу”, “Про Президента України”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про дипломатичні ранги України”, “Про статус суддів”, “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про державну податкову службу”, “Про державну виконавчу службу”, “Про загальний військовий обов’ язок і військову службу”, Статути Збройний Сил України, кодифікованими законодавчими актами тощо.

– Положення, затверджені постановами Кабінету Міністрів України: “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України”, “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, “Про Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України”.

– Укази Президента України, які затверджують: “Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України” та ін.

– Накази керівників центральних органів виконавчої влади, які врегульовують деякі питання державної служби в органах, їм підпорядкованим.

Одним з основних законодавчих актів у зазначеній сфері є Закон України “Про державну службу”, прийнятий у грудні 1993 р. Він спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він є першим законодавчим актом в історії України, спрямованим на врегулювання однієї із найважливіших сторін діяльності держави. У ньому вперше на офіційному рівні сформульовано поняття державної служби, загальні засади її проходження в Україні, поняття посадової особи. Уперше у законодавстві України про державну службу закріплено етику поведінки державного службовця, що має велике теоретичне та практичне значення.



Адміністративне право – Алфьоров С. М. – Правове регулювання державної служби